ВСТУПНА БЕСІДА ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ

         Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу. Виникає питання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер приходитиме лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків і дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги.

         Отже, відбувається адаптація. Що це таке?

         Адаптація -  це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ

1. Вік дитини. Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола. Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років.

         Адаптаційний період діти переносять дуже важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя, коли той пропонує нагодувати її. Знаходячись у нервовому збудженні, вона не відчуває голоду. Повернувшись додому, перше, що відчуває дитина, - неймовірне полегшення і відчуття голоду. Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

         Такі іспити не минають безслідно, і, як правило, через 3-4 дні дитина захворіє.

2. Поведінка дитини. Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам. Поведінку дітей під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи.

      Перша група. Сюди належить більшість дітей. Вони різко, бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ: голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються, кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей, нікого не чуючи. Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати. Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

         Друга група – кілька дітей, які після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені. У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися. Ці діти ледь стримують плач, сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї й гірко плачуть. Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

      Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослим. Протягом дня розповідають дорослому все, що знають. Із задоволенням демонструють свої вміння:  самостійно одягаються, роздягаються, їдять, у ліжечку лежать спокійно. Але така ідилія триває недовго (2-3 дні), на більше у дітей не вистачає обсягу інформації. Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, вони впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини. Малюк із сім'ї, де є бабуся і дідусь, тітоньки й дядечки, брати та сестри, вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.

         Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріплюється симбіотичний зв'язок з матір'ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку. Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

         Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно: лазить, хоч і вміє ходити; замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка. Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко, швидко. Інший малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці; шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього. Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію. Хворобливим, сором’язливим дітям необхідно всередині тижня влаштовувати вихідний. Але слід пам'ятати, що тривалі перерви затримують і ускладнюють період адаптації.

         Під час адаптаційного періоду важливо створити в домі спокійну обстановку, з розумінням ставитися до безпідставного вередування малюка, більше гуляти з ним, пропонувати зняти емоційне напруження активними рухами, цікавою діяльністю. Слід раніше увечері вкладати дітей спати після теплої ванни. У цей період треба менше ходити в гості, рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями. Огорніть свою дитину любов'ю, бережіть її нервову систему.

​

ПАМ'ЯТКА  ДЛЯ БАТЬКІВ

ІЗ ПРОФІЛАКТИКИ ТРУДНОЩІВ АДАПТАЦІЇ

 

Для профілактики труднощів адаптації дитини до ДНЗ батькам потрібно:

 

• поступово формувати в дитини звичку дотримуватися певного режиму дня. Найкраще здійснювати це в домашніх умовах на початку відвідування дитячого садка;

• формувати навички самообслуговування (уміння самостійно їсти, одягатися, складати іграшки, одяг тощо); 

• розвивати ігрові навички та навички спілкування дитини з вихователем і персоналом дитячого садка; 

• поступово збільшувати тривалість перебування дитини в ДНЗ (спочатку – тільки прогулянка, обід, сон тощо); 

• розширювати коло близьких людей, які приводять дитину до дитячого садка (не тільки мама, а й тато, сестра, дідусь, це полегшує прощання).

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​